?

Log in

August 2014

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

ніхто не знає, що тут

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com

Previous 10

Aug. 30th, 2014

. . .

Все, що правда, зазвичай встигаєш вимовити
на одному видихові. Решта – сторонні речення.
Ті, наприклад, що був колись з ними ти –
вицвітають у пам’яті, ніби смугасті речі,
кинуті на сонці коло моря до вечора.
Залишається тільки дівчинка, зливою вимита,
її засмаглі, блискучі і теплі плечі.
На її простирадлах блакитні квіти і слоники,
ніч в її зап’ястях пульсує захопливим темно-синім,
це у неї білі птахи засинають на підвіконні,
поки ти шукаєш єдине речення припустиме.
Бо тільки вона буде і джином тобі, і тоніком,
тютюном, повітрям і димом.
Поки літо в її долоні по краплі скрапує,
поки літо перетікає поволі в щось більше, ніж
просто вервицю добрих днів, котрі обох однаково
огортають, як хмари опію, ти стоїш,
і виходить таке ніби – я тобі, я тебе, я дякую…
Або просто – ось моє серце, їж.
Tags:

Aug. 22nd, 2014

. . .

В голові у дівчинки відблиски золоті.
На зап’ястях дзвіночки, метелики в животі,
на подвір’ї великі, вологі багряні квіти.
В снах у неї щоночі закінчується війна,
і коли стихає пострілів зла луна
всі до одного живі повертаються звідти.
За вікном у дівчинки зруйнований гастроном,
і тумани зранку, ніби розведеним молоком,
заливають вирвані з коренем качелі і паркомати.
У кишенях в неї всі сусідські ключі,
і дрібні монети, котрі розсипаються, дзвенячи,
коли вона темними сходами у підвал спускається спати.
Що її тримає – стрічечки й ланцюжки,
фотографії, на котрих іще молоді батьки,
глибина коріння в пам’ять, в минулого теплу шкіру.
І голуби, як янголи, злітаються до її вікна,
і старанно береже її все те, що береже вона,
все, у що вона так безнадійно вірить.
Tags:

Mar. 19th, 2014

. . .

Тільки би видертися з цього березня, - говорила вона,
слухаючи, як зранку, розчищаючи сніг, скрегоче
лопатою об асфальт двірничка, котру не видно з вікна.
Їй все марилися короткі шорти і відкрита спина,
золота засмага, палкі обійми, короткі ночі.

Тільки би пережити оцю любов, пекучу і злу,
що мене, ніби довга зима, узяла в облогу.
Ніби все, - казала, - що згадую, перетворюється на золу;
але паморозь тане так само швидко, як і знову повзе по склу,
а от літо коли настає – то настає надовго.

Я дивився на неї, як вона запарює чай і розвішує рушники,
як від довгих вій на щоки лягають сутені темні плями,
як тягнеться світло ранкове за кожним порухом її тонкої руки,
як вона поправляє білизну недбало, шукаючи сірники,
і невміло запалює газ знайденими сірниками.

Тільки би вона пережила цей березень й цей підлітковий вік,
цю любов, цю застуду, проміжні атестації і весняні канікули,
тільки би спескували тіні за кожним рухом її прозорих повік,
тільки би вона не плакала уві сні, зриваючись на шепіт або на крик,
тільки би вона не виросла, не зневірилася, не зникла.
Tags:

Jan. 25th, 2014

Жовтра коробочка. "Метод, що позбавить країну від корупції, рейдерства, утискання..."

Jan. 23rd, 2014

. . .

Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут.
Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри,
іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь,
але відповідей тобі там не дадуть.

А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна;
бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих.
не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна,
не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина
нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг.
З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима,
але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема.

Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя,
унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття,
доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття,
горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю.
І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже,
ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем,
і немає сумнівів, вибору сліз. Саме час уже.
Вона залишається. Він вирушає.
Tags:

Oct. 3rd, 2013

Кіт у чоботях

Це мої поля і мої сади.
Це мої фортеці у далині.
Мої пасовиська біля води,
і мої рибини на мілині.
При дорозі яблуні і айва,
зеленіє хміль, зріє виноград –
все моє: трава, у траві мишва,
а над нею мат польових бригад.
Мій Чумацький шлях, і в могилах прах,
сорок сім чудес, всі АЕС і ГЕС,
дим вогнів в лісах і кадил в церквах,
і туман увесь із озер і плес.
Це мої комбайни і трактори,
І заводів дим, й лихоманка жнив.
Сутінки зійдуть на мої двори,
і мої жінки заведуть там спів.
Це мої кордони і наркота,
це мої наливки і самогон,
це мої сини в теплих животах
достигають в мріях про закордон.
Мої божевільні від дня до дня
восхваляють Господове ім’я.
Це моя країна. І вся херня
в цій країні також лише моя.
То ж чого ти хочеш, безжальний світ?
Що ж мене висмоктуєш у журбі?
Я і певний брід, і смачний обід,
і жінок, і рибу віддав тобі.
Розтисни кулак, напрямок чи знак
поміняй на все неземне й земне -
де ховаєш ту, котра просто так,
без мого усього прийме мене.
Tags:

Sep. 3rd, 2013

Роман "Соня" я ще не бачила, а буктрейлер є.



І це дуже красиве відео, і я дуже за нього вдячна людям, що над ним працювали. І там є я - в епізодах.

Aug. 16th, 2013

. . .

Що він їй розкаже про ті непрості часи
полювання на засоби забезпечення радості та краси?
Ми, кохана, минули міста, береги, ліси,
привидів та звірів.
І наблизились врешті туди, не знаю куди,
і нам часом не вистачало їжі або води,
та ніколи снаги і віри.
Що вона відповість йому? – що була одна,
безнадійна, як біла стіна, надійна його спина,
що наткала й вишила кілометри рядна,
як до дня вінчання.
Що тримала двері замкнені уночі,
що чистила його зброю, гострила його мечі,
що дичина запікається у печі,
ніби кров на рані.
І це все, безперечно, правда; бо тільки так
ми себе захищаєм від пристрастей і атак
наших бісів приватних, знесилених вже бідак
молодості й шалу.
Тож вони сидять при столі, до руки рука,
і між ним довіра й спокій, і ніч така,
що в серця їм темрява літня, трепетна і в’язка
заплива безжально.
І вона забуває того, хто ходив, як тать,
що від його шкіри губи печуть, гірчать,
від якого не вберегли сорок п’ять заклять
і душі судоми.
А він забуває ту, що колись подала води,
й не залишала на одежі й тілі його слідів,
і шепотіла млосно – я буду твоя завжди,
і не розкажу нікому.
Tags:

Aug. 12th, 2013

чекайте в вересні



Неземна обкладинка традиційно від неземної Гриці Ерде

Jul. 16th, 2013

. . .

Просто не було поруч нікого, хто б розумів
як це назвати. В повітрі тоді між нами
тріскали шви непевні, тріщали блискавки. І приплив
узбережжя облизував, як зграя полишених псів
в порту облизує слід за відбулими кораблями.
Осипалися білим дерева в санаторіях й ботсадах,
нагрівалися рейки трамвайні, порохнявіли трави,
в сутінках на качелях сміялися діти, й у вечірніх домах
відлунювали телепередачі, сварки та інші буденні справи.
Випадковому перехожому би здалося - і день вже згас,
і от ці двоє застигли в липні, як бульки повітря в гуті.
І ми може пояснити й хотіли - про невидимий струм і безжальний час,
але просто не було того слова, котре б означало нас
і все, що між нами було чи могло би бути.
Tags:

Previous 10