Гарний анекдот..Схожий на життя..
Я знав його трохив іншій інтерпритації..

ану-ану

тюююю, это ж анекдот про лягушку и Василь-Петровича :)

в такой версии слышала

"пааашла атсюда дура сраная!!!! Я правильно сказала, Василь Петрович?"

ну мені от про вуєчка мама так розказала ))

мама? :)
крутая у тебя мама, да :)

файно )

гггг то так як в наших маршрутках в годину пік :)

точьно! :)

)))))))))))))))))))))))))))

мені смішно, хоч я і явно не з ЗУ;)

ну значить просто пронікся ))

так, не смішно чогось

це просто тут такі реалії життя )))

бггг сміявсь
чогось я його раніше не чув

+1)))

ти хіба не знала? ))

нє) андрій - знав)

))) ехидно смешно и жизненно))

да уж, шо жизнєнно то жизнєнно )

не знаю, я сміялася, хоча й мешканка незахідної України :)))

я прямо бачу як за вуйка говорить Русік (напарник Ушкалова по Ірпеню)

гг а кстати да! )

сумний :(

но жизнєнний )

В моем варианте он заканчивался так:" Да, дядь Коля?"

гг, я справжня львів'янка))
хороший анекдот;)))

ггггг))
не розуміють мабуть слова "вуйко")))

до цієї ж теми.

їде офісна менеджерша висшого звєна з києва косівщиною в угорщину ну або десь в закарпаття новий готель відкривати. і десь об"їжджаючи молоковоз грунтовкою хапає цвях. Ясне діло колесо починає спускати швиденько. Відчула вона що кермо тягене, зупинилася,вийшла з машини, мережі нема, машин нема.
а тут гуцул іде по своїх справах і переходить дорогу якраз. Ну і зупиняється він біля неї, стоїть, думає добрих пів хвилини і тоді каже
"То пані діла не буде з колесом, треба мінєти"
а вона йому
"Будут вам мєньєти, всьо будєт, толька сдєлайтє"

Чи це бувальщина? :)

Є ще суто львівський анекдот з тим же сюжетом.

Типу, переїхали Іван з Петром з села до Львова. Вже ніби і роботу мають, і прописку, а їх далі всі биками дражнять. Вони вже і мабіли нормальні собі купили, і барсєткі, і кєпони, - нічого не помагає.

Тоді Іван каже:
- Слухай, Питро! Ту ше з нашого села колис Семен переїхав, то він вже давно нормально межи пацанами стоїт і ніхто їго не щитає биком. Бери півлітру, закусь, підем до него запитаїм, шо то робити.

Прийшли до Семена, він односельців згадав, до хати пустив, сіли за стіл, випили, закусили, побалакали пр те, про се. А тоді Іван так обережно:

- Чуєш Семен, а як то так, жи ти з того самого села, шо ми, такий сам хлоп, а так круто стоїш і на районі, і ві Львові. А на нас де не піткнемсі, то всі но кажут "бик" і "бик". Може, ти нам сказав би, шо то тре робити, жеби не бути биками?

Семен загадково посміхнувся, та й каже:
- Да пацани, є така тєма... Карочє, єслі не хочете бути биками, то нада зробити одну вєщь. В районі Топольної чіста є таке мєсто, де з тунеля витікає ріка. Там міст є, канаєте туда, лізете на міст, пригаєте в ріку. От як пригнете, сразу ваше биківство с канцами і стаєте нормальними пацанами. Не сціть - там невисоко.

Подякували хлопці Семенові і поїхали, куди казав. Знайшли і міст, і тунель, з якого витікає місцева каналізаційна річка-вонючка Полтва. Каже Петро:

- Ну, Іване, я сі бою. Давай ти перше скачи.

Зібрався з духом Іван, і додолу з мосту. Було невисоко, та й неглибоко, то він шубовстнув десь по пояс, стоїть серед гівна та й мовчить. Петро згори несміливо:

- Іване, Іване, ну шо?

Іван скоса глянув на Петра і зневажливо у відповідь:

- Я з биками не говору...