1. 

У Сіті він сидів на високому стільці при конторці і робив гроші. Цілими днями
вирізав пені, шилінги, крони і трипенсові монетки. Приносив їх додому в
невеличкій чорній валізці. Іноді він давав кілька монеток дітям, а вони
складали їх до скарбничок. Однак, часом монеток не було. Тоді він
казав: Банк на ремонті. І всі одразу розуміли, що цього дня він
навирізав зовсім мало грошей.

2. 

Він сів навпочіпки, а потім зітхнув і поліз досередини навкарачки. Але тут відкрилися 
нові складнощі: не можна звестися без того, щоби не пробити головою дах; не можна 
розлягтися на підлозі, тому що підлога закоротка, та й лягти на бік заважає тіснява. 
Але й це не головне: як же бути з ногами? Якщо ти вже заліз до хатинки, то треба 
забрати досередини і ноги - а то вони ще, не дай боже, змокнуть під дощем... 
Біда була в тому, що одночасно і він і ноги до хатинки ніяк не влазили.
"Бачу, - подумав він, - що вийде мені жити в цьому домі тільки сидячи". 
Це він негайно і почав робити: всівся на підлозі, обережно зітхаючи, 
і обличчя його навіть з крихітного вікна променило найпохмурішою зневірою.


3.

Все це видавалося дивовижною красою, але найкрасивішою була панянка, котра
стояла на самих східцях палацу. Вона також була вирізана з паперу й вбрана
в спідничку з найтоншого батисту; через ніжне її плече спускалася тоненька 
блакитна стрічка, котра замінила їй шалик, а на грудях прекрасної 
сяяла розетка завбільшки либонь із голову самої панянки.
Панянка стояла на одній ніжці, високо здійнявши руки - вона була танцюристкою.

4.
Аж тут вона помітила, що ключик-то від комірчини весь вимащений кров"ю; вона витерла його вперше, і вдруге,
і втретє, але кров залишилася. О, як вона його мила, чим лиш не відтерала - і піском, і
потовченою цеглою - але кривава пляма лишилася на місці. Ключ-бо цей був зачарований - кров сходила з одного боку,
і тієї ж миті виступала плямою з іншого.


А просто цікаво. 
Намагаємося називати твір та автора.
Коментарі скріняться, буде апдейт